Нещодавно Івано-Франківська єпархія відчула велику втрату.  На 82 році життя родичі, близькі, знайомі, духовні чада провели в останню путь духовного батька, найстаршого по хіротонії служителя єпархії, протоієрея Стефана Сірака…

На кожному кроці відчувалась особлива присутність Благодаті Божої. Здається сумна подія, однак таке враження немов на небесах побували! Ось що значить «Божественная благодать, всегда немощная врачующая и оскудевающая восполняющая…» Божественну Літургію і чин похорону очолив єпископ Тихон Івано-Франківський і Коломийський.

Згадуємо улюблену фразу о. Степана “Дитино, то все буде добре!”. О. Степан не ділив людей на своїх і чужих, приймав усіх, хто з яким горем до нього приходив. Вмів по справжньому любити людей істинною Любов’ю, не лукавою, не лицемірною. Його зовнішня простота та одночасно глибинний духовний подвиг притягували людей до нього з усіх усюд. Канада, Іспанія, Франція, Ізраїль, усюди де закинуло наших людей, хто віч-на-віч спіткнувся з горем, усі шукали о. Степана. Його молитва мала велику силу.

Щодня він служив молебні приймав людей до 20:00, 21:00 у Спасо-Преображенському храмі м. Івано-Франківська. Після чого добирався до м. Яремче, де проживав. А вранці о 7:30 о. Степан уже був у храмі. Усі дивувались звідки у нього беруться сили. Його молитви виганяли бісів, розоряли козні вражі, зціляли багато невиліковних хвороб, продовжували роки життя.

Блаженнійший Онуфрій митрополит Київський і всієї України говорить, що Господь  обдаровує священика такими талантами, про які людина не може знати. Тому Церква – це Боголюдський організм і втручатись у неї це все одно, що втручатись у космічний корабель, коли ти у ньому нічого не розумієш.

Покійний був знайомий з відомим подвижником сучасності – преп. Амфілохієм Почаївським. А також під час навчання в Одеській Духовній Семінарії сидів за однією партою з Блаженнійшим митрополитом Київським і всієї України Володимиром (Сабоданом).

Він був похоронений у м. Яремче біля храму Архістратига Божого Михайла, який сьогодні належить Греко-Католицькій Церкві. Настоятель храму сам допомагав копати яму, громада дозволила занести домовину до церкви і дуже тепло прийняли усіх, хто приїхав попрощатися з духовним отцем. Особливо трепетно було стояти, коли священство усієї єпархії проспівали молитовні піснеспіви панахиди церковнослов’янською мовою. Адже у цьому храмі о. Степан прослужив з 1972 до 1990 року. О. Степан до кінця залишився вірним Канонічній Православній Церкві та щодня, починаючи з 1990 року, добирався з м. Яремче до Спасо-Преображенського храму Івано-Франківська не зважаючи на різні перешкоди та погодні умови.

Дай Бог, щоб Господь забрав його в Небесні обителі, де усі святі і праведні упокояються. Свого часу він сказав такі слова, що “я за Вас і там буду пам’ятати”. Сьогодні о. Степан потребує наших святих молитов, особливо до 40-го дня, який припадає на 28 липня, день пам’яті рівноапостольного князя Володимира. Просимо усіх не забувати у молитвах за о. Степана.

Сердечно дякуємо Вам за молитви! Царство Небесне дорогому о. Стефану!

Переглядів: 507

Коментарі закриті

Перейти до панелі інструментів