Яке місце Церкви у житті людини та що може людина дати Церкві, як вчинки повертаються до нас і що таке власний приклад у житті християнина – на ці та інші питання розмірковуємо із благочинним м. Івано-Франківськ, кліриком собору Різдва Христового прот. Петром Кантаровським.
Свято П’ятидесятниці одне із найбільш шанованих у православному календарі. Який його зміст?
Суть П’ятидесятниці у Старому Завіті — це вихід євреїв із єгипетського поневолення, перехід їхнього народу в обітовану землю через Червоне море, для них – це свято радості. У Новому Завіті після сходження Святого Духа, про яке нагадує нам це свято, апостоли почали розмовляти різними мовами, щоб проповідувати Христове Воскресіння всім народам.
Для християн П’ятидесятниця вказує, що Духом Святим оновлюється кожна людина. Тому є традиція прикрашати храм та домівки зеленню, в знак оновлення нашої природи.
Кажуть, що П’ятидесятниця — це День народження Церкви. На вашу думку, яке Її
місце у житті суспільства сьогодні?
Знаєте, Церкву гнали з перших віків. Господь сказав: «созижду Церкву і врата ада не одоліють Її до скончаннія віка». І кожна епоха, кожна система мала свої гоніння тільки їх називали по-різному. Так само і тепер. Але Бог у всі часи допомагає християнам і окремо кожному християнину. Особливо у цей пасхальний період.
Як і в перші віки, так і тепер – якщо людина має живу віру у Христа, то ця віра веде її до життя вічного. От пригадую, зразу після закінчення семінарії я відпустив бороду і волосся. Це був початок 90-их, почалися розколи та близькі нашої сім’ї стали говорити моїм батькам, що я «москаль»… Батько став турбуватися, казав, що всі переходять, що з волоссям і бородою ніхто не ходить… Ми дискутували багато, але я наполягав на тому, що мене хрестили у Православ’ї, я навчався у Православній Церкві й що залишаюся православним…
Господь укріпляє людей різними шляхами. Інколи Він хоче випробувати нас і якщо потерпимо – повертає випробування у радість.
Церква нам постійно щось дає: Таїнства, духовну підтримку… А от що звичайний мирянин може дати Церкві?
Любов. Бог є любов, яка покриває всі гріхи. Ми маємо залишати ближнім щось добре, хоч і самим часто буває важко. Але якщо ми хочемо ближнім добра, то Господь і нам обертає все на добре.
Недавно їхав причащати одну жінку. Взяв таксі, щоб не їхати з Дарами в автобусі. Водій привіз мене і я запитую, скільки маю оплатити, а він відповідає, що нічого. Я здивувався, як це? Він же ж несе хліб у дім і тут відмовляється від оплати. І тут водій пояснює. «Багато років тому після Богоявлення ви окроплювали дім одній важко хворій жінці і я був у тому домі. Її чоловік хотів дати гроші за це, а ви з псаломщицею не те що гроші не взяли, але й залишили цій сім’ї й ті, які вам пожертвували інші люди. Тому сьогодні я віз вас безкоштовно». А я уже давно забув про цей випадок…
Як ви вирішили обрати для себе духовний шлях?
Знаєте, ще якось після школи, один хлопець із того храму, куди ми ходили за батьками, вступав у семінарію. І церковний староста чомусь підійшов до мене і питає «Може б і ти, дитино, в семінарію поступав?» Я подумав, що ні, це не для мене.
А коли мені було 35, була дружина і двоє синів, я захотів сам. Сказав про це лиш дружині та брату, якого попросив допомагати моїй сім’ї, бо діти ще були малими. Для вступу крім рекомендації прихідського священика, потрібно було довідку від правлячого архієрея. Це ще був радянський час і уповноважений у справах релігії дав дозвіл на вступ у семінарію шести чоловік, а я, виходить, був сьомим… Я й поїхав без підпису владики у Московську духовну семінарію.
Приїжджаю – придивляюся, які в кого документи та лиш думаю «Ого! Нароблю шуму». Вирішив піти до проректора – владики Євлогія, щоб спитати чи варто мені пробувати давати документи. Він вислухав мене і сказав: «Давай! Це нам папірчики потрібні, а Богу вони не потрібні!»
Коли приїхав з семінарії кажу матушці: «Все, матушка, тепер будемо тримати піст!» А вона мені: «О, приїхав святий! То до цього часу і курити можна було, і все можна було, а тепер – нічого не можна? То ти нас тепер голодом змориш?» Але з часом привикла.
До семінарії я справді курив, а як їхав поступати – кинув.
Якось один мій товариш каже мені:
– Отець Петро, може одну з фільтром?
– Добре, одну з фільтром, тільки якщо я буду курити й ходити навколо церкви.
– Чому? – питає він
– Може мене вимолять люди, як побачать. А тут ніхто не бачить, то що мені з цього?
За роки служіння напевно були випадки, які сильно вразили вас?
За всі роки відколи я став священиком, бачив у житті різне і сьогодні мені не потрібно шукати доказів є Бог чи нема. Мені пам’ятається один випадок із похорону, я лиш почав тоді служити, це був початок 90-их. Мене попросили поховати одну жінку. Ми приїхали на кладовище і коли запечатували гріб, почалася сильна гроза, грім і блискавка були такі, що, як кажуть старші люди, небо відкрилося… Після похорону підходить чоловік і пропонує підвезти до храму. В нас зав’язалася розмова і виявилось, що це колишній чоловік покійної, вони були розлучені. І все життя та жінка сильно проклинала його, досить було десь побачити…
До місяця часу із цього ж будинку я хоронив маленького хлопчика. І ви знаєте, коли виносили його гріб, діти кидали квіти, а голуби злітали з дахів і літали над ним… Я подумав тоді, що як людина живе – так навіть і природна стихія проводжає її, що є Господь, Господар і Творець всього всесвіту, що є Той, Хто керує усім.
Якось на сповіді перечислюю малому хлопчику різні гріхи та питаю:
– Як ти думаєш, горілка – гріх чи не гріх?
– Гріх, бо тато маму б’є.
Я схилив голову і не мав, що сказати.
Наші вчинки та наш приклад завжди є головним і не тільки у вихованні дітей. Завжди згадую як їхав додому до мами і думав, може то уже останній раз… Їй було дев’яносто, вже схилена до землі, а мені шістдесят… Вона завжди йшла проводжати мене і я боявся, чи не заплачу дорогою… І сталося якось, що я довгий час не приїжджав, може зо три місяці, а коли нарешті приїхав, мама питає: «Сину, чому ж ти так довго не приходив?». Я і почав перераховувати всі причини і справи, а вона вислухала і каже: «Дитино-дитино, що ж ти можеш навчити інших, коли ти три місяці до мами не приїжджав?»
Переглядів: 1353
Ukrainian
