24 травня Православна Церква вшановує пам’ять рівноапостольних Кирила та Мефодія, учителів словенських.
Не потрібно красномовних речей, їхні діяння, понесені труди, на рівні з апостолами Господніми, свідчать самі за себе. Просвітлені Духом Святим принесли та пронесли через негоди та всупереч різних обставин і спокус світло Христової віри нашому народові. Вони є близькі нам по духу, ходатаї, до яких ми звертаємось у молитвах про заступництво та дарування непохитної віри в такі нелегкі часи.
Святі Кирило та Мефодій сприяли поширенню християнської про¬повіді в тому числі на теренах західноруських земель. Особливо вшановані на нашій малій Батьківщині, адже причислені до Собору Галицьких Святих.
Святі жили у IX столітті. Наро¬дилися вони у македонському місті Солуні (територія сучасної Греції) й належали до багатої та знатної родини. Старший з братів, святий Мефодій, полишивши державну службу, прийняв чернецтво та оселився в одному з монас¬тирів, де проводив час у пості, молитві та вивченні Святого Письма.
Молодший з братів, святий Костянтин (Кирило – чер¬нече ім’я святого), що вирізнявся винятковими здібностя¬ми, виховувався разом з малолітнім імператором Михайлом III. Він вивчав граматику, арифметику, музику, астрономію, філософію, риторику. Знайомство з творами святителя Гри¬горія Богослова викликало у нього захоплення богослов’ям. Молодий філософ завжди перемагав у диспутах з іновірця¬ми, захищаючи християнське віровчення.
Подальше життя святий Костянтин присвятив Богу і разом із своїм братом жив у монастирі, готуючись до апос¬тольського служіння. Святі брати сприяли поширенню християнства серед хозар, у Болгарії, Моравії (сучасна Чехія) та Панонії (сучасна Угорщина). Святий Костянтин створив слов’янський алфавіт, відомий під назвою “ки¬рилиця”, та переклав святе Євангеліє з грецької мови на слов’янську. Рівноапостольні Костянтин і Мефодій пере¬клали слов’янською мовою Апостол, Псалтир, Часослов, Служебник, започаткували богослужіння для слов’янських народів рідною мовою.
Великі християнські вчителі зустріли шалений опір ла¬тинського духовенства, яке стверджувало, що богослужін¬ня слід звершувати лише трьома мовами – єврейською, грецькою та латиною.
Святий Костянтин помер 14 лютого 869 року на 42-му році життя у Римі, прийнявши перед смертю чернечий постриг з ім’ям Кирило. Він заповідав брату продовжити поширення Слова Божого серед слов’янських народів.
Після смерті брата святий Мефодій став єпископом Мо¬равії та Панонії. Саме тут, незважаючи на переслідування та утиски з боку латинського духовенства, він завершив пе-реклад Святого Письма слов’янською мовою. Святий про¬довжував Євангельську проповідь серед слов’ян та охрестив чеського князя Боривоя, його дружину княгиню Людмилу та одного з польських князів. Відчуваючи наближення смер¬ті, святий Мефодій благословив своїх учнів Горазда, Наума, Климента, Ангеларія та Лаврентія на продовження просвіт-ницької діяльності серед слов’янських народів. Святий рів¬ноапостольний Мефодій помер 6 квітня 885 року.
Святі рівноапостольні Мефодій та Кирило, а також їхні учні та послідовники спричинилися до поширення христи¬янської проповіді на західноруських землях. Відомо, що по смерті святого Мефодія у 886 році понад двісті його клі¬риків було вигнано латинським духовенством з Моравії. Продовжуючи місіонерську діяльність святого Мефодія, його учні спромоглись утворити православну єпархію, яка охоплювала собою Панонію, Моравію, Чехію, Галичину та частину Волині. Є певні відомості про їхню діяльність на Північному Закарпатті, приблизно до річки Стрий і верхньої течії Бугу. Це дає підставу для припущення про перші паростки християнства на цих теренах вже у другій половині IX століття. Найдавніша галицька єпископська кафедра була заснована близько 906 року та знаходилась у Перемишлі.
За переданням, учні святих Кирила та Мефодія пере¬несли на Західну Русь чудотворну ікону Божої Матері, яка пізніше одержала назву “Белзька”, або “Ченстоховська”, і до 1382 року перебувала в Галичині. Цією іконою святи¬тель Фотій, Патріарх Константинопольський, благосло¬вив рівноапостольних братів на велику справу просвіти слов’янських народів.
“Мефодієву єпархію” було примусово ліквідовано у 966 році, коли під тиском Риму та Німеччини Польща при¬йняла католицизм. Справа святих братів занепала серед західних слов’ян, проте вона знайшла своє продовження серед південних слов’ян, а через них і у східних.
Пам’ять святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів Словенських, святкується 11 (24 за н. ст.) трав¬ня, 14 (27 за н. ст.) лютого, 6 (19 за н. ст.) квітня та у Не-ділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.
До речі, у Чехії та Словаччині день Святих Кирила (Циріла) та Мефодія (Методеє), які своїм приходом до Моравії заклали основи майбутньої чеської держави, відзначається 5 липня і є державним святом та вихідним днем.
**** При підготовці статті були використані матеріали з книги «Собор святих землі Галицької. Житія. Акафіст», виданої у 2010 році в Львові за благословенням Високопреосвященнішого архієпископа Львівського і Галицького Августина.
Переглядів: 225
Ukrainian
