Слава Тебе Отче, Сыне и Душе,
имже устроися таинство ужасное – человеком на возрождение.
(Стіхіра Передсвята Різдва Христова)
Звертаюся до Вас дорогі отці, браття та сестри в спасительний День Рожества Христова з архіпастирським благословенням і вітанням. Щороку, коли ми зустрічаємо це свято, то думками переносимося в ті далекі часи преславної події і наповнюємося невимовною радістю, яку відчули пастухи. Благодать змінює час і відстань. Єдинородний Син Божий, Яким Отець створив усе видиме і невидиме, нині возлежить у бідних яслах. Втілений Бог-Слово пізнається Ангелами – Істинний Христос, відкривається царям – Цар усього створіння, пастухи посилаються в печеру побачити знамення – Того, Хто дає премудрість і розум усьому створінню. Безсловесні тварини, упізнавши свого Творця, служать йому покірно. Йосип дивується і не розуміє, служачи великому Таїнству, Марія Мати Божа рабськи віддає поклоніння своєму Синові і Богові.
О невимовні щедроти Творця, Який бачучи гинуче людство, преклоняє небеса і сходить, щоб врятувати Своє творіння. Боговибрана Отроковиця служить великому Таїнству: «Велие преславное чудо совершися днесь, Дева раждает, и утроба не истлевает, Слово воплощается, и Отца не отлучается».
Бог на землю прийшов, щоб людей возвести на небо, де і була людина створена. Син Божий став Сином Людським, щоб нас усиновити Отцю Своєму як своїх братів. Христос прийняв подобу раба, щоб звільнити нас з рабства диявола і гріха. Він прийшов для приниження, щоб нас прославити, постраждати для нашого зцілення.
Сила Божественної Любові звела до нас Єдинородного Сина саме для цієї мети: «так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную»(Ін. 3: 16).
Через втілення Бога – Слова ми зрозуміли, що Бог Істинний, «хотящий всем спастись и в разум Истины прийти»(1Тим 2 : 4). Він – Володар життя і Сам є Життя вічне : «Сия же есть жизнь вечная, да знают Тебя, единого истинного Бога, и посланного Тобою Иисуса Христа» (Ін. 17: 3).
Бог явився на землі серед людей, розмовляючи з ними вже не з вогню (Вих. 3: 2), не «во мраке» (Вих. 20: 21), не «в буре» (Євр. 12: 18), що приводило в трепет душі законодавців, але за допомогою Свого тіла – лагідно, немов, із Своїми рідними дітьми. І ось трохи привідкривається тайна, предоприділена раніше віків і проповідана здавна пророками : «се, Дева во чреве приимет и родит Сына, и нарекут имя Ему: Еммануил, что значит: с нами Бог» (Мф. 1: 23). У людській природі Бог – Він тепер з нами! Він нам брат, по Його слові – друг, слуга, Спаситель. Вдумаємося, браття і сестри, в ці слова: «Безначальный и Непостижимый» приходить послужити нам і назвати нас своїми друзями і браттями. Це таїнство завжди буде новим і незбагненним.
У цьому таїнстві звеличується людина вище за Ангела. Людина стає Богоносною, їй відкривається слава, вища Едему, вона входить у Божественне світло і приєднується до незбагненної премудрості Божої.
Ми знаємо, як прийняв світ Христа. Він прилучився до важкої людської обездоленості. Ніхто не прийняв Діву Марію у свій дім, але в цю ніч Христос прийняв Собі долі мільйонів відкинутих життів, ганебних, небажаних, виключених з людського суспільства. І до цього дня по усій землі скільки було таких людей, яким нікуди піти, яких ніхто не чекає, про яких ніхто не зітхає, яким ніхто не готовий відкрити свій дім, тому що вони чужі. І цю категорію людей Господь іменує Своїми меншими братами (Мф. 25: 31-46). Христос Спаситель дав нам братський приклад життя в суспільстві. Він став одним з нас в нашому приниженні і не посоромився нас: став як усі ми, тільки без гріха.
Він прийшов для того, щоб жодна людина, яка зневірилася в житті, втративши повагу навіть до самого себе, не могла подумати, що Бог втратив повагу до неї, що більше Бог не бачить в ній гідну Своїй любові. Син Божий став людиною для того, щоб кожен із нас знав, що Бог вірить нам, вірить в нас в нашому падінні, вірить в нас, коли ми розчарувалися один в одному і зневірилися в самих собі, вірить так, що не боїться стати одним із нас. Бог немов стає вартовим нашої людської гідності, Він – хранитель нашої честі, заради того, щоб ми могли в це повірити, це побачити своїми очима.
Чи відповідаємо ми, браття і сестри, взаємно Богові вірою і правдою, любов’ю і повагою? Якщо Бог – хранитель нашої честі, чи стараємося ми самі зберегти свою гідність як образ і подобу Божу. Бог – охоронець нашої правди, чи по правді ми здійснюємо хід нашого життя. Якщо Бог став людиною по природі – невже ми не розуміємо, як велика людина?! Бог стає людиною і людина залишається собою. Людина така велика, що може вмістити в себе Бога і стати Богоносною.
Отримавши такі великі благодіяння Божі для свого спасіння, скористаємося цим великим даром, тоді не буде для нас марним народження Христа. Скористаємося Його любов’ю, тому що Він Перший нас полюбив.
Завжди пам’ятатимемо Його благодіяння до нас. Подякуємо ж Господу вірою і жертовним служінням Йому, стверджуючись в любові через виконання заповідей Божих.
У наш час диявол дає світу свої заповіді і, на жаль, люди їх виконують. По цих принципах формуються людські закони, які руйнують особистість і навколишню природу. Ворог роду людського заволодіває людським духом і через обслуговуючі суспільство системи формує характер і внутрішній релігійний світогляд у богоборстві. Апостол Павло в посланні до Тимофія описує моральний стан людини останнього часу : «Знай же, что в последние дни наступят времена тяжкие. Ибо люди будут самолюбивы, сребролюбивы, горды, надменны, злоречивы, родителям непокорны, неблагодарны, нечестивы, недружелюбны, непримиримы, клеветники, невоздержанны, жестоки, не любящие добра, предатели, наглы, напыщенны, более сластолюбивы нежели Боголюбовы, имеющие вид благочестия, а силы же его отрекшиеся» (1Тим.3: 1-5).
Таким людям необхідно вийти із середовища беззаконників, віддалитися від них і через покаяння почати нове життя у Христі. Тільки покаяння народу може врятувати суспільство від погибелі.
Згадаємо біблійне оповідання із книги Іудіф. Ахіор, проводир усіх синів Аммона, дав наступну пораду Олоферну воєначальникові війська ассірійського. “Якщо є заблудження у цьому народі, тобто Ізраїлі, і вони грішать перед Богом своїм, і ми помітимо, що в них є спотикання, то мі підемо і переможемо їх, а якщо немає в цьому народі беззаконня, то нехай віддалиться господін мій, щоб Господь не захистив їх, і Бог їх не був за них, і тоді ми для усієї землі будемо предметом ганьби”(Іуф. 5).
Ось, дорогі, браття і сестри, відповідь на питання: “Чому ми погано живемо і бідуємо”. Почнемо виправлення свого життя, щоб Господь був милостивий над нами. Якщо з нами Бог, то хто проти нас? Ні політики, ні сильні світу цього, а тільки народ, що живе духом покаяння і доброчесностей в Церкві Христовій, може виправити стан справ. Тільки у Православній Церкві зберігається цілісність Вчення Христова, де і перебуває Дух Святий, що дає покаяння, очищення, силу і мудрість долати ворога – диявола і слуг його.
Ми дожили до того часу, коли не тільки князі людські, але і патріархи востали на Господа і на Христа Його. (Пс.2:2). Ми же, браття та сестри, непохитно будемо стояти в апостольській вірі, котру засвідчили мученики і сповідники Христові.
У цей урочистий і спасенний день Рожества Христового відкриємо двері свого серця, щоб воно стало яслами для народженого Христа Спасителя. Тільки з Христом наше життя наповнюється змістом. Він дає нам силу, мудрість, терпіння, смирення, любов і робить безліч інших благодіянь, тільки щоб люди примирилися з Богом. Христолюбиві пастирі, смиренні іноки та інокині і весь богоносний православний люд, постараймося бути достойними цього оприділення щодо нас.
Хай втішає усіх вас Христос, Який прийшов спасти нас і дарувати життя вічне. Амінь!
2018/2019 рр. Єпископ Івано-Франківський і Коломийський Серафим
Переглядів: 391
Ukrainian
